Дмитро Весельський: "Випускники коледжу пишаються навчанням тут"

"Випускники вашого коледжу пишаються навчанням тут"

Наприкінці січня 2023 р. тридцять два студенти четвертого курсу театрального відділення ДФМХКК склали державні іспити і зокрема зіграли перед глядачами й комісією 9 вистав.

Цього року головою держкомісії був київський режисер Дмитро Весельський. 6 років тому він виграв конкурс на посаду директора-художнього керівника Українського малого драматичного театру й у свої 24 став наймолодшим очільником столичної трупи. 

Дмитро народився у Рівному, закінчив Київський університет театру, кіно й телебачення ім. І. Карпенка-Карого (майстерня режисерів Едуарда Митницького та Андрія Білоуса), у якому тепер викладає. 

Ми розпитали у молодого, але вже досвідченого режисера і викладача про його враження від наших випускників.

– Дмитре, які у Вас емоції, відчуття після переглядів?

– У мене враження комплексні. По-перше, я вдячний за запрошення, бо завдяки йому мав нагоду вперше побувати у Дніпрі й у вашому коледжі. І в мене позитивні враження від міста, від вашого закладу, від знайомства, спілкування з педагогічним складом, від того, як все організовано. Я сьогодні говорив це студентам: з першого погляду відчувається, що педагоги не формально виконують свою роботу, а вболівають за студентів, люблять студентів, переймаються ними, тобто ставляться до своєї діяльності як до місіонерства. Мені сподобалася певна камерність вашого закладу. Я бачу, як спілкуються студенти з педагогами: всі свої, всі тісно співпрацюють. Таке відчуття, ніби це сім'я. А це буває не в усіх навчальних закладах. Щодо самих вистав, я задоволений як глядач. Не всі вони однаково мені сподобалися, але класно підібраний репертуар, вистави різних жанрів, різних способів і форм існування акторського. Тобто студенти-актори вийдуть уже з досвідом роботи в різних театральних напрямках, і це чудово.

– А чи готові вони з тим рівнем, який ви бачили, вже працювати в театрах?

– Переконаний, що так. Я побачив найголовніше – що вони заряджені. Вони непасивні, небайдужі до своєї професії, хоч уже випускники. Бо буває, що процес навчання зарядженість у студентах вбиває. А тут я побачив, що вони прагнуть далі розвиватися у професії. А вийти з таким імпульсом з навчального закладу – це вже багато чого варте. Зрозуміло, що професійні навички здобуваються у процесі роботи ще багато років після випуску, і в них ще все попереду, їм ще вчитися і вчитися, але в них є основа майстерності та імпульс до розвитку. 

– Ми минулого року відзначали 90-річчя театральної школи Придніпров'я – саме стільки у нашому закладі навчають сценічній майстерності. Чи виникло у вас відчуття особливої театральної школи? Чи помітні якісь відмінності від київської школи?

– Так, відчувається традиція, сталість. Як я зрозумів, більшість педагогічного складу – це випускники цього закладу, і це традиція, яка передається від вчителя до учня. Відчувається, що це певна річ, яка має тяглість. Хоч я уперше у вас, але я знайомий, працював з випускниками вашого закладу (з Олексієм Тритенком, приміром), тому я про ваш коледж чув. Тобто вони говорили про навчання тут як про важливий етап їхнього професійного становлення, вони пишаються, що тут навчалися, і це показник.

– Чи повернетеся до нас?

– Запрошуйте! Це був перший для мене досвід у такій ролі, і це було цікаво.